Рівний доступ до навчання

ЩО ТАКЕ ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ?

Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту».

Тобто, до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов).

Інклюзивне навчання – термін, який використовується для опису процесу навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх школах. В основу концепції інклюзивного навчання покладено ідеологію, яка виключає дискримінацію дітей, забезпечує рівноправне ставлення до всіх людей, але поряд з тим

створює особливі умови для дітей, що мають у цьому потребу.

Право на освіту гарантує Стаття 53 Конституції України та чинне законодавство. Згідно статті 24 Конвенції ООН про права інвалідів держава визнає право людей з інвалідністю на освіту. Реалізація цього права здійснюється на основі рівних можливостей. Для цього від держави вимагається забезпечити інклюзивне навчання на всіх рівнях освіти та упродовж усього життя.

Для розуміння інклюзивного навчання мають значення чотири ключові аспекти:

• Інклюзивне навчання – це процес, який слід розглядати як безперервний пошук кращих способів врахування питань багатоманітності.
• Інклюзивне навчання спрямоване на виявлення й усунення бар’єрів.
• Інклюзивне навчання створює умови для присутності, участі та досягнень усіх учнів.
• Інклюзивне навчання вимагає підвищеної уваги до дітей «групи ризику», для яких існує можливість виключення чи низької успішності.

ЛІЦЕЙ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ

Визнає різноманітність культур та відмінностей.

Сучасна школа повинна виховувати та навчати дітей, які належать до різних етнічних груп та культур, які говорять різними мовами, мають різні можливості, інтереси тощо. Здобувачі освіти мають засвоювати загальноосвітню програму, але кожен робить це в індивідуальній манері та з різними успіхами.

Забезпечує доступ до знань, навичок та інформації. Це збільшує шанси, надає більшу свободу дій, вибору кожному учню.

Зберігає індивідуалізацію процесу навчання. Діти навчаються по-різному. Учитель використовує різні підходи та методи, але їх об’єднує персоналізація процесу навчання відповідно до індивідуальних потреб, можливостей, цілей і методів. Інклюзивна школа завжди надає здобувачам освіти можливість досягти більш високих результатів та покращити свої знання.

Передбачає співпрацю різних фахівців. Жоден викладач не може самостійно працювати, навчаючи велику кількість дітей з особливими потребами. Йому потрібна допомога різних фахівців, як в ліцеї, так і за її межами. Співпраця з організаціями щодо забезпечення учнів медичними та соціальними послугами є дуже важливою для школи з інклюзивним навчанням. Залучення всіх зацікавлених організацій може стати додатковим джерелом ресурсів для підсилення ефективності навчання кожного здобувача освіти. Сім’ї  здобувачів освіти, громадськість, вчені, фахівці з державних структур повинні працювати разом для того, щоб вирішувати проблеми та покращувати умови навчання.

ОРГАНІЗАЦІЯ  РОБОТИ  В  КЛАСІ  ВІДПОВІДНО ДО  ПОТРЕБ  ЗДОБУВАЧІВ  ОСВІТИ

• Забезпечення незрячих дітей, дітей з ослабленим зором альтернативними підручниками та навчальними матеріалами, які надруковані шрифтом Брайля, великим шрифтом або розміщені на електронних носіях.
• Забезпечення підручниками більш простими для читання (для дітей з розумовими порушеннями).
• Надання короткого змісту розділів підручника.
• Забезпечення цікавим матеріалом для сприйняття інформації більш високого рівня складності.
• Використання маркерів для виділення важливої інформації.
• Забезпечення двома комплектами підручників (для шкільних та домашніх завдань).
• Використання карток для запису головних тем.
• Надання учням списку питань для обговорення перед початком читання тексту.
• Скорочення завдань, пов’язаних з відпрацюванням каліграфії.
• Альтернативні завдання на заміну вправ з каліграфії – ліплення, малювання тощо.
• Маркування завдань у підручниках.
• Забезпечення зворотного зв’язку щодо кожного завдання.
• Можливість представити виконане завдання спочатку малій групі.
• Надання завдань, альтернативних великим письмовим завданням.

Наприклад, зробити усне повідомлення з теми.

• Відсутність у класі відволікаючих предметів. Наприклад, мобільного телефону.
• Забезпечення персональним комп’ютером для виконання письмових робіт дітей, яким важко писати (наприклад, учнів з ДЦП, незрячих).
• Забезпечення достатнього простору між партами (відповідно до норм ДБН), особливо коли в класі є діти, які пересуваються на колясці.
• Поетапне роз’яснення завдань.
• Повторювання учнями інструкцій з виконання завдань.
• Забезпечення аудіовізуальними технічними засобами навчання.
• Зміна видів діяльності.
• Надання додаткового часу для завершення завдання.
• Використання листків із завданнями, які потребують мінімального заповнення.
• Використання вправ з пропущеними словами/реченнями.
• Забезпечення учнів копією конспекту теоретичного матеріалу.
• Забезпечення учнів друкованою копією завдань, які пишуться на дошці.

ВАЖЛИВІСТЬ СПІВПРАЦІ БАТЬКІВ,  ВЧИТЕЛІВ ТА ФАХІВЦІВ

У процесі впровадження інклюзивного навчання можуть бути задіяні вчителі, батьки, громада,  адміністрація ліцею, органи управління освіти, соціального захисту та ін.

Учителі та батьки відіграють ключову роль у підтримці всіх аспектів процесу інклюзивного навчання. Згідно з чинним законодавством усі рішення, що стосуються дітей, повинні прийматися лише за участі батьків і самих дітей.

Саме вони приймають остаточне рішення щодо обстеження і діагностування дитини, а також надання їй індивідуальної допомоги.

Якщо вчитель прагне досягти успіху у своїй роботі, йому необхідно постійно інформувати батьків про плани, успіхи та проблеми їхньої дитини.

Завдяки зусиллям вчителя, асистента вчителя та інших фахівців, а також впливу самого оточення, діти розвиваються та змінюються, що може не завжди одразу сприйматися батьками. Тому дуже важливо, щоб батьки працювали у безпосередньому контакті з вчителем і знали мету його дій.

Передусім батьки мають брати участь у розробці індивідуального плану навчання дитини. План готується на зустрічах батьків, вчителів і фахівці. Він повинен включати навчальні цілі та завдання, заняття, які мають проводитися у класі та вдома, індивідуальні види допомоги, які надаються спеціальними закладами, та методи оцінювання результатів.

Усі діти, без винятку, можуть вчитися, проте не всі діти навчаються однаково: мають однаковий навчальний рівень і потребують однакового часу для вивчення певного матеріалу. Навчання – це індивідуальний процес. Те, що є ефективним для однієї дитини, може бути непридатним для іншої.

Лікарський діагноз щодо наявності певних функціональних порушень не надає достатньо інформації для визначення та планування індивідуальних потреб дитини.

Індивідуальні освітні потреби – це:

• визначення поточних потреб і навичок;
• пошук і розробка індивідуальних цілей і завдань для дитини;
• пошук найкращого навчального середовища;
• створення індивідуальних навчальних планів.

Для визначення освітніх потреб дітей з інвалідністю вчитель має:

• поговорити з дитиною;
• простежити, як працює дитина у класі;
• оцінити здібності з базових предметів, таких як математика, читання тощо.

Оцінювання дітей з ООП :

Оцінювання допомагає визначити індивідуальні потреби дитини. Деякі діти мають труднощі з навчанням лише певний час і тому потребують короткострокової допомоги. Проте часом спеціальні потреби стають «довічними» потребами. Але варто врахувати, що вони можуть змінюватися залежно від оточення й особливостей розвитку.

Ефективна навчальна програма:

• ґрунтується на індивідуальних потребах дитини;
• є спланованою і дієвою, належно відрегульованою до потреб дитини;
• є інклюзивною, що дозволяє дитині у повній мірі освоювати навчальну програму і брати участь у шкільному житті;
• є узгодженою з оточенням.

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Диференційованість

Учителі запроваджують програму, яка відповідає різноманітним освітнім потребам дітей шляхом диференційованого процесу навчання. Це означає, що вчителі часто варіюють методики та підходи викладання матеріалу як протягом уроку, так і під час оцінювання успіхів дитини.

Адаптація

Означає зміни в процесі викладання, навчальному матеріалі, призначенні та результатах. Адаптація застосовується у випадках, коли дитина повністю сприймає цілі й завдання загальної навчальної програми, проте потребує додаткового обладнання або додаткових пояснень чи спрямувань.

Модифікація навчальної програми

Іноді діти з когнітивними освітніми проблемами не можуть опанувати загальноосвітню програму, навіть за певної адаптації. У таких випадках вчителі вдаються до модифікації програми, змінюючи кількість предметів, кінцевий результат відповідно до освітніх потреб дитини.

Індивідуалізація навчальної програми

Діти зі значними когнітивними порушеннями потребують не модифікованої, а індивідуалізованої програми навчання відповідно до їх особливих когнітивних потреб. Індивідуалізована програма базується на розвитку пізнавально-функціональних академічних навичок, комунікативних навичок, соціальноповедінкових навичок, моторних навичок та навичок, які допомагають обслуговувати себе.

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ

Всі Індивідуальні навчальні плани, без винятку і безвідносно до особливих індивідуальних потреб дитини, містять загальні компоненти:

• загальну інформацію про дитину;
• рекомендації ІРЦ про здібності й потреби дитини;
• цілі та задачі навчання дитини;
• очікувані результати;
• навчальні методи, матеріали і стратегії;
• список вчителів та інших спеціалістів, відповідальних за впровадження плану;
• предмети і розклад уроків;
• розклад проведення оцінювання успішності дитини.

ЕТАПИ РОЗРОБКИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ:

• збір і ознайомлення з інформацією щодо дитини;
• вибір освітнього напрямку;
• написання плану;
• запровадження і оцінювання плану.

Положення про команду супровіду

Порядок організації інклюзивного навчання

Посадова інструкція асистента учителя

Термінологія